Три дні від катастрофи до визнання: що відбулося до 14 січня 2020

На 14 січня 2020 року подробиці катастрофи літака авіакомпанії МАУ під Тегераном були вже встановлені: Іран визнав, що літак збили помилково. Шлях до цього визнання тривав трохи більше трьох днів, і він дає змогу зрозуміти, як формувалася громадська довіра до офіційних заяв.

8 січня: катастрофа

У ніч на 8 січня Boeing 737-800 розбився під час зльоту з тегеранського аеропорту імені Хомейні. Загинули всі 176 осіб на борту. За пізнішим описом подій, серед них було 167 пасажирів і 9 членів екіпажу; усі члени екіпажу та двоє пасажирів були громадянами України. Серед пасажирів було 24 неповнолітніх, зокрема 19 дітей до 12 років. Катастрофа сталася на тлі кризи в Перській затоці, і причини розслідували. Згодом, 9 січня 2020 року, в Україні та Ірані оголосили день жалоби.

9–10 січня: дві версії

Уже 9 січня посадовці США, Канади, Великої Британії та Іраку заявили, що літак імовірно випадково уразила іранська протиповітряна ракета. Іран натомість говорив про механічну несправність. Того ж дня The New York Times оприлюднила перевірене відео, отримане від громадянина Ірану, на якому літак уражає схожий на зенітну ракету об’єкт. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо наголосив, що зарано робити остаточні висновки про «акт війни», і водночас засудив іранський удар по базах США в Іраку.

Наступного дня, 10 січня, іранська сторона відкинула припущення Трюдо про ракету. Голова іранської цивільної авіації заявив, що «впевнений», що ракета не влучала в літак, і далі називав причиною механічну несправність. Тобто навіть після появи відео офіційна позиція не змінилася.

11 січня: визнання

У суботу, 11 січня, Корпус вартових Ісламської революції визнав, що помилково збив літак МАУ під час зльоту. Президент Ірану також офіційно підтвердив, що збройні сили помилково збили літак ракетою. Отже, між запереченням 10 січня і визнанням 11 січня минула доба.

Що це означало для суспільства

За цей короткий час публічна дискусія пройшла шлях від суперечки версій до встановленого факту. Для рідних загиблих і для України, яка оголосила жалобу, різниця була принциповою: йшлося вже не про технічну несправність, а про збиття літака з цивільними на борту.

У самому Ірані визнання мало видимі наслідки. Того ж 11 січня поминальні віче за загиблими перетворилися на протести. За відео у Twitter, сотні людей у Тегерані вимагали відставки верховного лідера аятоли Алі Хаменеї. Британського посла в Ірані Роберта Мейкера затримали після відвідин такої акції. Іранське агентство Tasnim повідомило, що його підозрювали в організації та спрямуванні радикальних дій. Міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб назвав затримання грубим порушенням міжнародного права. Посла відпустили понад годину по тому.

Уроки для громад і медіа

Хронологія показує, що встановлення фактів залежало від кількох чинників: заяв міжнародних посадовців, перевіреного відеоматеріалу та публічного тиску. Кожен із них окремо не гарантував визнання, але разом вони відбулися за три дні.

У цей самий період в Україні повідомляли й про інші події, значно менші за масштабом: 10 січня в районі Виноградова на Закарпатті стався землетрус силою 3,0 бала, про руйнування чи загиблих не повідомлялося. На тлі трагедії під Тегераном така новина лишилася другорядною.

Для пам’яті про 14 січня 2020 року важливо одне: на цю дату вже існувало визнання винуватця, а отже й підстава для вимог до нього. Про що саме вимагатимуть відповіді, у ці дні ще лише формувалося, і ця частина історії була попереду.