Міжнародні суди та протести: правова відповідь на вторгнення
Опубліковано: | Редакція «Громада» | 1 хв читання
Аналіз того, як у перші дні вторгнення у Європейському суді з прав людини, Міжнародному суді ООН і Міжнародному кримінальному суді з'явилися правові механізми тиску.
1 березня 2022 року Європейський суд з прав людини наказав негайно припинити обстріли та удари по цивільних цілях в Україні. Це рішення стало одним із кількох правових кроків, зроблених протягом перших днів повномасштабного вторгнення Росії.
Кілька судових напрямів
У ті дні правова відповідь розгорталася одразу на кількох майданчиках. 27 лютого 2022 року Україна подала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН і просила зобов'язати її негайно припинити воєнні дії. Наступного дня, 28 лютого, прокурор Карім Ахмад Хан оголосив, що Міжнародний кримінальний суд проведе розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності в Україні.
Ці процедури стосуються різних питань. Позов до Міжнародного суду ООН спрямований на судову заборону воєнних дій. Розслідування Міжнародного кримінального суду охоплює воєнні злочини та злочини проти людяності. Рішення Європейського суду з прав людини від 1 березня торкалося захисту цивільних цілей від обстрілів і ударів.
Реакція поза судовими залами
Паралельно тривали й інші форми реакції. 27 лютого 2022 року латвійський хокейний клуб «Динамо» (Рига) вийшов із Континентальної хокейної ліги на знак протесту проти вторгнення, приєднавшись до фінського клубу «Йокеріт». Того ж дня у Мінську антивоєнні демонстранти вийшли на акції проти російського вторгнення, попри причетність Білорусі до нього. За повідомленнями, під час цих протестів затримали близько 440 осіб.
Що показують ці кроки
За перші чотири дні вторгнення відповідь охопила міжнародні суди, спортивні організації та вуличні протести. Судові рішення й розслідування стали правовим виміром цієї відповіді, а протести в Мінську засвідчили, що антивоєнні виступи відбувалися навіть там, де загрожували затримання.
Більше в розділі «Суспільство» »
